Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.07.2014 року у справі №910/2023/13
Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року у справі №910/2023/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 910/2023/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Шевкунова Л.В.,відповідача прокуратури-ОСОБА_9, -Тесленко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Союз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.04.2014у справі№910/2023/13за позовомПАТ "Союз"до (за участю прокуратуриПАТ "Банк Камбіо" Шевченківського району м.Києва)про відшкодування збитків До початку судового засідання від ПАТ "Банк Камбіо" надійшло клопотання від 25.06.2014 №04/1318 про відкладення розгляду справи на іншу дату з причин необхідності прийняття участі в судовому засіданні в іншому суді м.Києва та обумовленої цим неможливості направлення свого компетентного представника (без зазначення конкретного представника) для участі в даній господарській справі, яке (клопотання) підлягає відхиленню з огляду на те, що, по-перше, ПАТ "Банк Камбіо" не надало доказів задіяності свого представника в іншому судовому процесі 01.07.2014р. об 10 год. 40 хв. По-друге, чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст.28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду, а жодних доказів задіяності всіх повноважних представників ПАТ "Банк Камбіо" у даній справі (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - а.с.65,133,157 том 2) в іншому судовому процесі та неможливості явки будь-кого з них в судове засідання касаційної інстанції відповідачем не надано.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.07.2013 (судді: Босий В.П., Літвінова М.Є., Стасюк С.В.) позов задоволено - на підставі ст.ст.22,614 ЦК України, ст.ст.224,225,226 ГК України стягнуто з ПАТ "Банк Камбіо" (далі - банк) на користь ПАТ "Союз" 11007754,54 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання відповідачем (обтяжувачем) обов'язку, передбаченого ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "Союз" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.104 593 609 614 ЦК України, ст.ст.224 225 226 ГК України, ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.28 Закону України "Про заставу" та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що, з огляду на припинення з 22.08.2012р. основного зобов'язання за кредитним договором від 05.09.2008 №362/02-2008 через ліквідацію боржника (ТОВ "ДП "Донвуглезбут"), припинилися зобов'язання ПАТ "Союз" (заставодавця та майнового поручителя боржника) за договором застави від 11.08.2009, проте, незважаючи на неодноразові листи позивача з вимогами про подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, які (листи) були отримані банком 11.09.2012р., 12.09.2012р., 21.11.2012р. та 26.11.2012р., обтяжувач (банк) не виконав передбаченого законом обов'язку та не подав відповідної заяви у встановлений 5-денний термін, чим завдав ПАТ "Союз" збитків у вигляді 5000000 грн. неодержаного прибутку та 6007754,54 грн. додаткових витрат (6000000 грн. штрафу + 7754,54 грн. витрат на утримання обладнання) у зв'язку з позбавленням позивача можливості виконання умов попереднього договору від 30.10.2012 щодо продажу рухомого майна (предмета обтяження) контрагенту (ТОВ "БЛК Стайл") у строк до 26.11.2012р. Заявник також вказує на те, що дійсність чи недійсність договору застави не має значення для справи, а наявність у судовому провадженні справи №55/454 (за позовом ПАТ "Банк Камбіо" до ТОВ "ДП "Донвуглезбут" та ПАТ "Союз" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення заборгованості на заставлене майно) так само як і спірність майна в межах справи №55/454 чи будь-якої іншої справи, жодним чином не перешкоджали банку подати заяву про вилучення з Держреєстру запису про обтяження рухомого майна, оскільки на момент розгляду цієї справи по суті та на момент укладання попереднього договору договір застави вже припинився і цей факт не потребує додаткового визнання. На думку скаржника, протиправна поведінка банку, що полягає у невиконанні ним приписів ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", призвела до порушення прав позивача та виникнення збитків, а підтвердженням реальної можливості отримання прибутку позивачем є укладення між ПАТ "Союз" та ТОВ "БЛК Стайл" попереднього договору, який підтверджував дійсні наміри ТОВ "БЛК Стайл" (покупця) укласти основний договір та придбати обладнання у ПАТ "Союз", а також обставини перерахування покупцем на користь позивача 6000000 грн. авансу на виконання умов попереднього договору. Таким чином, ПАТ "Союз" мало реальну можливість одержання прибутку у разі належного виконання відповідачем свого обов'язку щодо подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження обладнання. Крім того, заявник наголошує на помилковому застосуванні апеляційним судом до спірних правовідносин приписів ч.ч.2,3 ст.226 ГК України, за змістом яких у правовідносинах відшкодування збитків обов'язок повідомлення про вірогідне порушення зобов'язання покладається саме на банк, а не на позивача у правовідносинах з покупцем - ТОВ "БЛК Стайл", який не є відповідачем - заподіювачем шкоди, оскільки банк напевно знаючи, що не буде вживати заходів для зняття заборони на відчуження рухомого майна, не повідомив про це позивача та не надав жодних доказів такого повідомлення.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що застава, яка виникла на підставі договору застави від 11.08.2009, припинилася у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором через ліквідацію ТОВ "ДП "Донвуглезбут" з 22.08.2012 року, а відповідач, не вчиняючи передбачених ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" дій, спрямованих на внесення відповідних даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за заявами позивача від 11.09.2012, від 19.11.2012 та від 26.11.2012, грубо порушив права останнього, чим своїми навмисними діями спричинив завдання збитків ПАТ "Союз".

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив того, що:

05.09.2008 року між ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Камбіо"), як кредитором, та ТОВ ДП "Донвуглезбут", як позичальником, був укладений кредитний договір №362/02-2008 (відзивна кредитна лінія), відповідно до умов п.п.1.1,1.2,1.3 якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних обігових коштів зі сплатою 20% річних. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 10000000 грн. Строк повернення кредиту - 04.09.2009 року.

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено, що зобов'язання по договору забезпечується договором застави рухомого майна поручителя ВАТ "Союз", яке розташовано за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71км, Дачний проїзд, буд. 1, який необхідно укласти до 09.09.2008 року.

11.08.2009 року між ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо" (заставодержатель) та ВАТ "Союз", правонаступником якого є ПАТ "Союз", (заставодавець), яке є майновим поручителем позичальника - ТОВ ДП "Донвуглезбут", укладено договір застави, яким забезпечується вимога заставодержателя, яка випливає з кредитного договору №362/02-2008 від 05.09.2008.

В забезпечення виконання зобов'язань, заставодавець передав у заставу рухоме майно, а саме: компресор TIDY 20 з осушувачем рефрижераторного типу т.р. +3 С, DК-160 і мікрофільтром G150MX, 2007 року, №20489, 1 шт.; верстат STREAM B1 SOFT, 2007 року, №87333, 1 шт.; верстат SKIPPER 100L свердлильний, 2007 року, № 87304, 1 шт.; гвинтовий компресор на ресивері TIDY 20, 2007 року, №20521, 1 шт.; верстат ROVER А 3.30 фрезерний, 2007 року, №87335, 1 шт.; верстат EBT 108, 2007 року, №87348, 1 шт.; витяжна шафа FT-504, 2007 року, №№0611030299,0611030301, 2 шт.; витяжна шафа FT-502, 2007 року, №№0603028549,0706032608,0509026781, 3 шт.

На підставі укладеного договору застави в Державний реєстр обтяжень рухомого майна 11.08.2009 року був внесений відповідний запис, де зазначено про заборону на відчуження майна та відомості про обтяжувача та боржника.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини застави рухомого майна, що в подальшому стало предметом попереднього договору.

Так, 30.10.2012 року між ПАТ "Союз" (постачальник) та ТОВ "БЛК Стайл" (покупець) було укладено попередній договір №2, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується укласти з покупцем договір поставки товару (основний договір). Сторони дійшли до взаємної згоди, що основний договір буде укладений між покупцем та постачальником у строк до 26.11.2012 року.

Згідно з п.1.2.1 попереднього договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупця обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату.

Пунктом 1.2.2 попереднього договору передбачено, що ціна товару за основним договором 6000000 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок постачальника в строки та в порядку, що визначені цим попереднім договором.

Відповідно до п.2.1 попереднього договору покупець протягом 5 банківських днів, не враховуючи день укладення цього договору, сплачує постачальнику грошові кошти у вигляді авансу в безготівковій формі в розмірі 6000000 грн. При укладенні основного договору сплачена покупцем сума грошових коштів за попереднім договором зараховується як оплата вартості товару за основним договором.

Згідно з п.2.2 попереднього договору у разі якщо між покупцем та постачальником не буде укладений основний договір в строк, передбачений п.1.1 цього попереднього договору, постачальник зобов'язується до 30.11.2012 року повернути покупцю грошові кошти, які були перераховані покупцем на поточний рахунок постачальника за цим попереднім договором.

Пунктом 3.2 попереднього договору передбачено, що у разі неукладення основного договору у строк з 26.11.2012 року по 16.12.2012 року у зв'язку з невиконанням постачальником своїх зобов'язань за попереднім договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми авансу, передбаченого п.2.1 цього попереднього договору.

На виконання умов попереднього договору ТОВ "БЛК Стайл" перерахувало позивачу вартість товару (6000000 грн.), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Листом №2/26/11 від 26.11.2012 ТОВ "БЛК Стайл" повідомило позивача про необхідність повернення грошових коштів у розмірі 6000000 грн. у зв'язку з неможливістю укладення основного договору, оскільки станом на 26.11.2012р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була наявна інформація про перебування спірного нерухомого майна в заставі у ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо", правонаступником якого є ПАТ "Банк Камбіо".

У період з 26.11.2012 року по 28.11.2012 року позивачем було повернуто на користь ТОВ "БЛК Стайл" суму авансу у розмірі 6000000 грн., а 11-13.12.2012 року позивачем було сплачено ТОВ "БЛК Стайл" штраф у розмірі 6000000 грн. на підставі п.3.2 попереднього договору.

ПАТ "Союз" звертаючись із позовом до ПАТ "Банк Камбіо" зазначає, що саме з вини відповідача (останній був повинен зняти заборону на відчуження з 11.09.2012 року, але не здійснив цього вчасно) він поніс певні збитки, а саме не підписав основний договір, повернув кошти ТОВ "БЛК Стайл" та сплатив йому штраф.

Проте, у провадженні господарського суду м.Києва станом на 30.10.2012 року, тобто на момент укладання попереднього договору №2, знаходилась справа №55/454 за позовом ПАТ "Банк Камбіо" до ТОВ "ДП "Донвуглезбут" та ПАТ "Союз" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставою для звернення з даним позовом було невиконання відповідачами умов кредитного договору, укладеного 23.09.2008р. та забезпеченого договором застави рухомого майна, що мало бути передане ТОВ "БЛК Стайл" після підписання основного договору 26.11.2012 року. На час підписання попереднього договору та можливого підписання основного договору рішення по даній справі прийнято не було, що підтверджується матеріалами справи, а, отже, договір застави був чинний та не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому у ПАТ "Банк Камбіо" були відсутні законні підстави для зняття обтяження рухомого майна.

Таким чином, станом на 26.11.2012 року майно, що мало бути передане ТОВ "БЛК Стайл" знаходилося під заставою і відповідно до вимог чинного законодавства України не могло бути відчужене в будь-який спосіб.

Тобто станом на 30.10.2012 року (час підписання попереднього договору) ПАТ "Союз" знав про наявність такого спору та про те, що одним із предметів позову є звернення стягнення на предмет застави, а саме рухоме майно, яке позивач хотів продати ТОВ "БЛК Стайл" після підписання основного договору 26.11.2012 року, знав, що вказане майно є спірним, знав про хід розгляду даного позову і усвідомлював неможливість підписання основного договору, проте, свідомо не повідомив про такі обставини представників ТОВ "БЛК Стайл", чим завідомо ввів їх в оману.

Позивач зазначає, що ним понесені збитки у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 5000000 грн., що є сумою (без ПДВ 1000000 грн.), яка повинна була бути сплачена ТОВ "БЛК Стайл" за отримане рухоме майно від ПАТ "Союз". Крім того, позивач сплатив ТОВ "БЛК Стайл" штраф в розмірі 6000000 грн. через те, що саме з вини банку не був укладений основний договір (вказана штрафна санкція передбачена п.3.2 попереднього договору). До того ж, на думку позивача, він поніс незаплановані витрати на утримання обладнання в період з 26.11.2012 року по 25.12.2012 року на загальну суму 7754,54 грн.

Однак, апеляційний суд зазначив про спростування всіх цих тверджень позивача тим, що, по-перше, стосовно неотриманого прибутку на момент підписання попереднього договору ПАТ "Союз" було відомо як про наявність позову у господарському суді м.Києва, де предметом, зокрема, було звернення стягнення саме на майно, яке позивач хотів передати ТОВ "БЛК Стайл", так і про наявність обтяження на дане майно, а, отже, не міг реально розраховувати на отримання прибутку від продажу предмету застави.

Згідно ч.2 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знала, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це іншу сторону.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачу на момент укладання попереднього договору достовірно було відомо про наявність обтяження рухомого майна, що мало стати предметом продажу при укладанні основного договору, про розгляд господарським судом м.Києва позову, в тому числі стосовно вказаного майна та те, що до 26.11.2012 року питання зняття обтяження майна не буде вирішено, проте, позивач не повідомив цю інформацію ТОВ "БЛК Стайл", а тому збитки у ПАТ "Союз" виникли з його власної вини.

Відповідно до ч.3 ст.226 ГК України сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно повідомлена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.

Отже, поведінка відповідача не є протиправною, між нею та збитками, що поніс позивач, відсутній причинний зв`язок, а діяльність ПАТ "Союз" (а саме укладання договору, який неможливо виконати, приховування інформації від контрагента під час укладання договору) є протиправною, що закономірно призвело до отримання ним майнових збитків.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з п.1 ч.1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Судом першої інстанції достеменно встановлено та апеляційним судом не спростовується той факт, що застава рухомого майна, яка виникла на підставі договору застави від 11.08.2009, припинилася у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором через ліквідацію ТОВ ДП "Донвуглезбут" з 22.08.2012р. Станом на 30.10.2012р. вказане рухоме майно було предметом попереднього договору №2, укладеного між ПАТ "Союз" і ТОВ "БЛК Стайл", та мало бути відчужене позивачем на користь ТОВ "БЛК Стайл" шляхом укладання основного договору 26.11.2012 року.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції від 08.05.2014р.) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м.Києва від 03.12.2012 у справі №55/454 (за участю ПАТ "Банк Камбіо" та ПАТ "Союз" в якості сторін) встановлено той факт, що іпотека і застава, які виникли на підставі договору іпотеки від 09.09.2008 та договору застави від 11.08.2009, припинилися у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором через ліквідацію боржника - ТОВ ДП "Донвуглезбут" з 22 серпня 2012 року. Цей факт, який в силу приписів ч.3 ст.35 ГПК України не підлягає повторному доведенню, в свою чергу, вказує на припинення обтяження у вигляді заборони на відчуження рухомого майна, запис про яку (заборону) був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 11.08.2009р. на підставі укладеного договору застави від 11.08.2009.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (постанова ВСУ від 04.07.2011 у справі №51/250).

На спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди, завданої внаслідок невиконання обтяжувачем (банком) обов'язку щодо подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, поширюється також дія імперативних норм ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що не враховано судом апеляційної інстанції, яким вказані норми безпідставно не було застосовано та не спростовано висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, які ґрунтуються на застосуванні згаданих норм.

Так, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, вказана норма прямо покладає відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків на обтяжувача у випадку невиконання ним обов'язку щодо подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру протягом п'яти днів з моменту припинення обтяження (в разі самостійної обізнаності з цим фактом) чи з моменту отримання відповідної письмової вимоги боржника чи особи (позивача), права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження.

Колегія не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що дійсність чи недійсність договору застави не має істотного значення для правильного вирішення даного спору, а наявність у судовому провадженні справи №55/454 (за позовом ПАТ "Банк Камбіо" до ТОВ "ДП "Донвуглезбут" та ПАТ "Союз" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення заборгованості на заставлене майно), спірність майна в межах справи №55/454 чи будь-якої іншої справи, так само як і обставина набрання законної сили судовим рішенням у справі №55/454 з 11.02.2013р., жодним чином не перешкоджали банку та не звільняли його від встановленого законом обов'язку подати заяву про вилучення з Держреєстру запису про обтяження рухомого майна, оскільки на момент розгляду справи №55/454 по суті та на момент укладання попереднього договору договір застави вже припинився в силу вимог ст.ст.593 609 ЦК України і цей факт не потребує додаткового визнання. Тим більше, що підставою для відмови в позові у справі №55/454 став саме факт припинення іпотеки і застави, які виникли на підставі договору іпотеки від 09.09.2008 та договору застави від 11.08.2009, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором через ліквідацію боржника - ТОВ ДП "Донвуглезбут" з 22.08.2012р.

Само по собі незавершення розгляду справи №55/454 станом на дату (26.11.2012р.), коли між ПАТ "Союз" та ТОВ "БЛК Стайл" мав бути укладений основний договір, не може бути підставою для відмови у відшкодуванні збитків позивача, завданих банком внаслідок порушення імперативних приписів ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". До того ж, знаходження рухомого майна під обтяженням (забороною на відчуження) в період після припинення застави сталося саме з вини банку та його протиправної бездіяльності.

Відтак, апеляційний суд необґрунтовано скасував первісне рішення про задоволення позову, помилково ототожнивши дійсність договору застави з чинністю (існуванням) зобов'язання за договором застави, яке (зобов'язання) в даній правовій ситуації припинилося з 22.08.2012р.

Згідно зі ст.224 та абзаців 3 і 4 ч.1 ст.225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, вини), за наявності яких настає цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Зокрема, протиправна поведінка у формі неправомірної бездіяльності банку полягає у неподанні ним до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження спірного рухомого майна станом на 26.11.2012р., що є грубим порушенням приписів ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чим спростовується висновок апеляційного суду про недоведеність протиправної поведінки обтяжувача.

Заподіяна відповідачем шкода виразилася у понесенні позивачем 6007754,54 грн. реальних збитків - додаткових витрат (6000000 грн. штрафу, сплаченого позивачем контрагенту (ТОВ "БЛК Стайл") за порушення цивільно-правових зобов'язань за попереднім договором №2, та 7754,54 грн. витрат на утримання обладнання) та 5000000 грн. неодержаного позивачем прибутку, що підпадають під ознаки збитків у розумінні абзаців 3 і 4 ч.1 ст.225 ГК України.

Водночас, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою банку та збитками полягає у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження заставленого майна, між ПАТ "Союз" та ТОВ "БЛК Стайл" був би укладений основний договір, а позивач не зазнав би збитків у спірній сумі. Підтвердженням реальної можливості отримання прибутку позивачем є укладення між ПАТ "Союз" та ТОВ "БЛК Стайл" попереднього договору №2 від 30.10.2012, який підтверджував дійсні наміри ТОВ "БЛК Стайл" (покупця) укласти основний договір та придбати обладнання у ПАТ "Союз", а також обставини виконання умов попереднього договору шляхом перерахування покупцем на користь позивача 6000000 грн. авансу в рахунок оплати за обладнання. Таким чином, ПАТ "Союз" мало реальну можливість одержання прибутку у разі належного виконання відповідачем свого обов'язку щодо подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження обладнання.

В свою чергу, вина відповідача проявилася у залишенні без реагування численних своєчасних звернень позивача (листи від 11.09.2012, від 12.09.2012 та від 19.11.2012) щодо необхідності дотримання вимог ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Суд апеляційної інстанції помилково застосував норми ч.ч.2,3 ст.226 ГК України до правовідносин за участю сторін попереднього договору №2 від 30.10.2012, пославшись на неповідомлення позивачем покупця (ТОВ "БЛК Стайл") про перебування відчужуваного майна під обтяженням та обумовлену цим неможливість укладення основного договору 26.11.2012р., оскільки позов про відшкодування збитків подано не до ТОВ "БЛК Стайл", а до банку, який відповідно до ч.2 ст.226 ГК України повинен був невідкладно повідомити позивача про можливе порушення зобов'язання щодо вжиття передбачених законом заходів по зняттю заборони на відчуження рухомого майна. Адже, ст.226 ГК України регулює умови та порядок відшкодування збитків, а спір з цього приводу між сторонами попереднього договору №2 від 30.10.2012 відсутній. Спірні правовідносини відшкодування збитків виникли між позивачем як колишнім заставодавцем рухомого майна та банком як заставодержателем (обтяжувачем).

Виходячи за змісту приписів ч.ч.2,3 ст.226 ГК України, у правовідносинах відшкодування збитків обов'язок завчасного повідомлення (попередження) про вірогідне порушення зобов'язання покладається саме на банк як заподіювача шкоди, а не на позивача у правовідносинах з покупцем - ТОВ "БЛК Стайл", який не є відповідачем - заподіювачем збитків, оскільки банк напевно знаючи, що не буде вживати заходів для зняття заборони на відчуження рухомого майна, не повідомив про це позивача та не надав жодних доказів такого повідомлення. З цих же підстав суд першої інстанції правильно зазначив, що ПАТ "Банк Камбіо" позбавлене права посилатися на невжиття позивачем заходів щодо запобіганню стягнення на користь ТОВ "БЛК Стайл" штрафу у розмірі 6000000 грн.

Крім того, з листами від 11.09.2012, від 12.09.2012 та від 19.11.2012 позивач завчасно, тобто ще до настання строку укладання основного договору з ТОВ "БЛК Стайл", звертався до відповідача з клопотанням подати відповідну заяву про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про заставу рухомого майна, яке є предметом попереднього договору №2 від 30.10.2012. Вказані дії ПАТ "Союз" свідчать про вжиття ним належних заходів щодо запобігання збиткам в розумінні ч.2 ст.226 ГК України.

Водночас, колегія вважає таким, що суперечить приписам ст.659 ЦК України та фактичним обставинам справи, висновок апеляційного суду про виникнення у позивача збитків з його власної вини, а саме внаслідок свідомого приховування інформації про незняте обтяження рухомого майна від представників контрагента шляхом введення їх в оману станом на дату підписання попереднього договору №2 (30.10.2012р.), з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ст.659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Отже, з врахуванням змісту ст.659 ЦК України позивач зобов'язаний попередити покупця про чинне право застави на відчужуваний товар, а в даному випадку право застави, яке виникло на підставі договору застави від 11.08.2009, припинилося на законних підставах значно раніше - з 22.08.2012р., що виключає порушення скаржником згаданого обов'язку.

По-друге, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним попереднього договору №2 від 30.10.2012 як такого, що укладений під впливом обману з боку позивача, тобто з порушенням ст.230 ЦК України, тому передчасний висновок апеляційного суду про завідоме введення позивачем в оману представників ТОВ "БЛК Стайл" суперечить презумпції правомірності правочину, встановленій ст.204 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, касаційна інстанція дійшла висновку про те, що, з огляду на припинення з 22.08.2012р. основного зобов'язання за кредитним договором від 05.09.2008 №362/02-2008 через ліквідацію боржника (ТОВ "ДП "Донвуглезбут"), припинилися зобов'язання ПАТ "Союз" (заставодавця та майнового поручителя боржника) за договором застави від 11.08.2009, проте, незважаючи на неодноразові листи позивача з вимогами про подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, які (листи) були отримані банком, обтяжувач (банк) не виконав передбаченого законом обов'язку та не подав відповідної заяви у встановлений 5-денний термін, чим завдав ПАТ "Союз" 6007754,54 грн. реальних збитків (6000000 грн. штрафу + 7754,54 грн. витрат на утримання обладнання) та збитків у вигляді 5000000 грн. неодержаного прибутку у зв'язку з позбавленням позивача можливості виконання умов попереднього договору від 30.10.2012 щодо продажу свого рухомого майна (предмета обтяження) контрагенту (ТОВ "БЛК Стайл") у строк до 26.11.2012р.

Відповідно до п.6 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на те, що підставою скасування рішення від 31.07.2013 судом апеляційної інстанції стало порушення та неправильне застосування останнім норм ст.ст.593,609,1166 ЦК України, ст.ст.224,225,226 ГК України, ст.28 Закону України "Про заставу", ст.ст.35,43 ГПК України та помилкове незастосування до спірних правовідносин ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а судом першої інстанції достовірно встановлено факт завдання позивачу збитків внаслідок невиконання відповідачем передбаченого законом обов'язку, і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Союз" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі №910/2023/13 скасувати, а рішення господарського суду м.Києва від 31.07.2013 у даній справі залишити без змін.

Витрати ПАТ "Союз" у вигляді судового збору в сумі 36540 грн., сплаченого за подання касаційної скарги, покласти на відповідача. Наказ доручити видати господарському суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун